Національний музей-садиба М.І. Пирогова Українська мова Руский язык English language
Н.И. Пирогов
Національний музей-садиба М.І. Пирогова"Быть счастливым счастьем других - вот настоящее счастье, вот жизни земной идеал."
Про музей Експозиції Наукова діяльність Послуги Фотогалерея Контакти Державні закупівлі Оголошення
Ми живемо на землі не для себе тільки... Вклад Н.И. Пирогова в развитие отечественного хирургического инстументария Пирогов — учасник Кримськой компании 1853-1856 гг. Микола Пирогов і недільні школи Н.И. Пирогов и Демидовские премии Національний музей-садиба М. И. Пирогова. Хвороба, смерть і поховання М. І. Пирогова Чудовий пам’ятник вітчизняної медицини

Микола Пирогов і недільні школи

(до 145-річчя з дня відкриття першої недільної школи в Україні)

Г. С. Собчук - генеральний директор національного музею-садиби М. І. Пирогова;
Зінаїда Мартинова - головний хранитель;
Лілія Фоменко - провідний бібліограф.

"Якщо внаслідок нещасливих обставин педагогічна діяльність М. І. Пирогова зупинилася б на тому, що він уже зробив, то й тоді шановане ім’я його не помре в історії освіти."
К. Д . Ушинський.

Микола Пирогов і недільні школи.
Могутній талант і невтомна енергія Миколи Івановича Пирогова залишили глибокий слід не лише в історії медицини. Геніальний хірург і анатом, блискучий клініцист і експериментатор, автор низки оригінальних творів, методів досліджень і лікування, він був ще й видатним організатором, талановитим вихователем і педагогом.

Багато років свого життя учений присвятив педагогічній діяльності і зробив неоціненний внесок у педагогічну науку, в історію якої увійшов як реформатор народної освіти.

У грудні 1855 року Микола Іванович повернувся до Петербурга після участі в Кримській кампанії 1853-1856 рр. Під впливом фронтових вражень у нього поступово визріває думка залишити Академію з її бюрократичними порядками, рутиною та інтригами недоброзичливих колег.

У травні 1856 року М.І. Пирогов подає рапорт начальникові Медико-хірургічної академії про свою відставку з посади професора, мотивуючи своє рішення розладнаним здоров'ям і домашніми обставинами.

Це був період широкого громадського руху в країні, чому сприяла поразка Росії в Кримській війні, яка продемонструвала всьому світові слабкість феодально-кріпосницької системи, що негативно впливала на всі сфери економічного, політичного та культурного життя. Необхідність проведення реформ у державному та громадському житті, і передусім скасування кріпосного права, були зрозумілі всім мислячим людям. Не був байдужим до цього і М.І. Пирогов. Відомий гуманіст і людина прогресивних поглядів, Микола Іванович розумів, що справжнього прогресу можна досягти лише шляхом правильної організації виховання та навчання підростаючого покоління.

У липні 1856 року в журналі «Морской сборник» з'явилася його стаття «Питання життя», в якій автор виклав своє педагогічне кредо: школа повинна формувати не бездушних служак, чиновників, а справжню людину, гармонійно розвинену особистість, патріота, громадянина, мислителя. «Всі, хто готується стати корисними громадянами, — відзначав М.І. Пирогов, — повинні спочатку навчитися бути людьми» [1, с.29-51].

Цю статтю високо оцінили прогресивні педагоги, письменники, народні демократи. За словами М.О. Добролюбова, вона вразила всіх «світлістю погляду, благородним спрямуванням думок автора і полум'яною, живою діалектикою. Стаття ... кидає прямо в обличчя всьому суспільству гірку правду; не соромлячись каже про те, що є в нас поганого, — сміливо та гаряче, заради високих вічних істин...» [2, с.493—514].

Під впливом передової громадськості у вересні 1856 року вченому було запропоновано обійняти посаду попечителя Одеського навчального округу. З цього часу він присвятив себе педагогічній діяльності.

Очолюючи Одеський та Київський навчальні округи (1856— 1861 рр.), керуючи за кордоном підготовкою молодих вітчизняних учених до професорської діяльності (1862—1866 рр.), М.І. Пирогов проявив себе як педагог-новатор, уважний і чуйний вихователь. У цей період він написав низку педагогічних праць: «Школа і життя», «Одеська Талмуд-Тора», «Чого ми бажаємо?», «Бути та здаватися», «Доповідна записка про хід освіти в Новоросійському краї та про кричущу необхідність реформування учбових закладів», «Чи треба сікти дітей у присутності інших дітей?», «Про мету літературних бесід у гімназіях», «Про реформування Одеського Рішельєвського ліцею в університет», «Університетське питання», «Листи із Гейдельберга» та ін. У них Микола Іванович наполягав на прогресивних формах навчання, розвитку мислення учнів, на поліпшенні навчального процесу та вихованні молоді в школах і університетах, на нагальній потребі підготовки викладацьких кадрів та ін. У статтях також порушувались важливі проблеми університетської та вищої освіти. Він гаряче підтримував будь-яку ініціативу, боровся за доступність освіти для народу, відкриваючи недільні школи для дітей і дорослих.

Ідею створення недільних шкіл О.І. Герцен подав П.В. Павлову, молодому професорові історії Київського університету, коли той приїздив до видавництва «Колокола» у Лондон. Платон Васильович Павлов — високоосвічена та культурна людина, палкий прихильник ідей О.І. Герцена, улюбленець студентської молоді — підтримав студентів університету в їх проханні на ім'я попечителя М.І. Пирогова «відкрити в приміщенні Києво-Подільського дворянського училища дарову недільну та святкову школу» [3]. Програмою навчання передбачалося, що в цих безплатних навчальних закладах трудовий народ, який не має коштів на здобуття освіти від держави, навчатимуть письма, читання, арифметики, природничих та суспільних наук.

Офіційний дозвіл на відкриття недільних шкіл і практичну допомогу для їх створення забезпечив попечитель Київського навчального округу М.І. Пирогов. У листі до міністра освіти від 13 жовтня 1859 р. він писав: «Беручи до уваги користь недільних шкіл для дітей трудового класу, які не мають ні часу, ні грошей, я дозволив... студентам відкрити недільну школу для хлопчиків» [4].

Перша недільна школа була відкрита 11 жовтня 1859 року в приміщенні Києво-Подільського повітового дворянського училища. У ній навчалося понад сто учнів віком од семи до тридцяти років. Це були кравці і шевці, столяри і маляри, токарі, особи без професії. Заняття проводились у недільні та святкові дні. Особливістю їх було не тільки те, що учні навчалися там безкоштовно, а й те, що вчителі працювали добровільно. В основному це були студенти Київського університету, в майбутньому велика плеяда відомих учених, письменників, громадських діячів — цвіт української інтелігенції. Серед них: Михайло Петрович Старицький — талановитий український поет, драматург і прозаїк, який певний час жив на Поділлі; Михайло Петрович Драгоманов — український публіцист, історик, фольклорист і громадський діяч; Анатолій Патрикійович Свидницький — письменник, який особисто склав для недільних шкіл підручник «Русская азбука»; Каленик Васильович Шейковський — мовознавець, етнограф і видавець, автор «Південно-руського словника», написав для недільних шкіл підручник «Домашня наука»; Веніамін Йосипович Португалов - відомий лікар-публіцист та ін. Видатний український письменник Іван Франко про них писав: «Високоосвічені, оживлені найкращими ідеями свого часу... вони внесли всі свої великі духовні засоби, свій запал і енергію в діло розвитку українського народу. Майже всі вони... працювали в недільних школах».

Усього для першої недільної школи висловили бажання бути вчителями 17 студентів університету та один студент духовної Академії. Офіційний догляд за недільними школами було доручено професорові Павлову та штатному доглядачеві повітової школи Слєпушкіну [5, с.290-292].

Пізніше, в 1963 р. М.І. Пирогов у своїй етапі «Про недільні школи» визначав: «За запровадження недільних шкіл узялися першими малороси, ревні шанувальники Куліша та Шевченка, кращі учні професора Павлова... Вчителі, кращі і за здібностями, і за моральністю, взялися навчати грамоти, письма і рахування з несподіваним педагогічним тактом, звернули увагу на нові засоби навчання, зайнялися ними і досягли успіхів понад всякого чекання» [6, с.301— 308].

Протягом року в Києві вже працювало 7 недільних шкіл. Серед них при Другій жіночій гімназії вчителями цього закладу 31 січня 1860 року була організована перша жіноча недільна школа. За недовгий час число шкіл значно збільшилося. Відкривалися вони і для дорослих, і для дітей, і для арештантів у тюремних будинках, і для солдат у саперних бригадах. За прикладом Києва одна за одною недільні школи почали працювати в губернських і повітових містах — Ніжині, Харкові, Полтаві, Чернігові, на Волині та Поділлі, а згодом у багатьох містах Росії.

Перші недільні школи здобули велику популярність серед трудящих мас. Так, відомий український байкар Л.І. Глібов писав: «Недільна школа при Чернігівській гімназії, відкрита 9 травня 1860 року внаслідок бажання та пропозиції попечителя Миколи Івановича Пирогова, постійно відвідувалась протягом всього учбового року» [7, с.238]. Але, на жаль, ці школи мали надто мізерні кошти. Не було спеціальних книжок для дорослих. Букварі, книжки для читання використовувались як російські, так і українські. У жовтні 1860 року М.І. Пирогов подає прохання Київському генерал-губернатору про відкриття в Києві підписки на добровільні пожертвування на користь недільних шкіл [8]. А в грудні 1860 року з цією ж метою був отриманий дозвіл на проведення студентами Київського університету публічних читань творів російських класиків.

Значний інтерес до діяльності недільних шкіл виявив видатний український поет Тарас Григорович Шевченко. Він покладав на них великі надії, як на один із головних навчальних закладів для народу, цікавився їх роботою, надавав їм матеріальну допомогу. Тарас Григорович висунув ідею створення відповідних підручників з різних галузей знань, які б не обмежувалися лише навчанням елементарної грамоти, а й давали б знання з природничих і гуманітарних наук. Спеціально для недільних шкіл поет написав і за власний рахунок видав «Буквар южноруский». У листі від 4 січня 1861 року до М.К. Чалого, інспектора другої Київської гімназії, він писав: «Посилаю вам на показ 10 примирників мого «Букваря», а з контори транспортів отримаєте 1000 прим. Зберете гроші, то положіть їх в касу вищих недільних шкіл...» [9, с.276-277]. У 1860 році з Петербурга він передав для чернігівських та київських недільних шкіл 100 примірників «Кобзаря» для продажу на їх користь [10, с.280-281]. До речі, «Кобзар» учні вивчали нарівні із шкільними підручниками. Тарас Григорович мав серйозний задум найближчим часом скласти для учнів арифметику, етнографію, географію та історію України. Однак передчасна смерть не дала можливості поету здійснити ці наміри.

Зовні безпечна і корисна для держави діяльність недільних шкіл, створених М.І. Пироговим, приховувала в собі глибокий зміст. Тут поширювались демократичні ідеї, які сприяли посиленню в народі ненависті до всієї системи самодержавства. З цього приводу Микола Іванович неодноразово одержував із канцелярії Київського генерал-губернатора розпорядження щодо посиленого нагляду за недільними школами: «...Ваше Превосходительство, маю прохання до Вас зробити розпорядження про суворий нагляд за недільними школами, щоб навчання в них відповідало бажанням і наміру уряду» [11 ]. Але, на жаль, ці навчальні заклади існували недовго. У лютому 1860 року в Києві була заарештована група студентів університету — членів таємного товариства.     М.І. Пирогову запропонували встановити постійний поліцейський нагляд за «поведінкою і напрямом думок» студентів. Ця вимога обурила Миколу Івановича. До того ж, його гуманна і прогресивна діяльність на посаді попечителя Київського навчального округу викликала дедалі більше невдоволення правлячих кіл і насамперед Київського генерал-губернатора князя                      І.І. Васильчикова.

На початку 1861 року вчений змушений був подати рапорт про відставку, а через рік недільні школи були закриті. Пізніше, у квітні 1863 року, М.І. Пирогов написав статтю «Про недільні школи», де рішуче виступав на їх захист: «Мета народних недільних шкіл має полягати в поширенні осмисленої грамотності... Я сам не раз переконувався, що при старанному способі навчання успіхи учнів недільних шкіл дивовижні. Грамота засвоювалась швидше, ніж у приходських та інших училищах. Усі школи неодмінно мають бути відкриті для відвідувачів...» [12, с.464—474]. Тому він рекомендував не переслідувати ідеї недільних шкіл, не скорочувати їх кількості, а сприяти їх поширенню і забезпеченню умілим керівництвом та контролем за роботою.

Минають роки, але час не відділяє нас від життя і діяльності М.І. Пирогова. Він - людина творчого покликання, благородна і глибоко гуманна — ввійшов в історію вітчизняної культури як класик оригінальної передової педагогічної думки. Його моральний вигляд, вчинки, високі думки про честь, обов'язок, гідність людини й сьогодні мають служити нам живим зразком. Класик педагогіки К.Д. Ушинський, оцінюючи діяльність М.І. Пирогова на педагогічній ниві, писав.- «Нарешті ми маємо серед нас людину, на яку з гордістю можемо вказати нашим дітям і внукам, і його бездоганною дорогою ми можемо сміливо вести наші молоді покоління. Нехай же наша молодь вдивляється в цей образ, і майбутнє нашої вітчизни буде забезпечено» [13, с.456-457].

Література:

  1. Пирогов Н.И. Вопросы жизни // Пирогов Н.И. Избранные педагогические сочинения.-М., 1985.-С.29-51.
  2. Добролюбов Н. А. О значении авторитета в воспитании (Мысли по поводу «Вопросов жизни» г. Пирогова) // Собр. соч.: В 9 т. - М., 1961. - Т.1. -С. 493-514.
  3. Прохання студентів університету св. Володимира від 14 вересня           1859 р. попечителю Київського учбового округу М.І. Пирогову відносно дозволу на відкриття в приміщенні Києво-Подільського повітового дворянського училища дарової недільної та святкової школи // ЦДІА України. - Ф.707.-Оп.25. - Спр.352. - Арк.13.
  4. Лист попечителя Київського учбового округу М.І. Пирогову від 13 жовтня 1859 р. міністру народної освіти про відкриття недільної школи в Києві// ЦДІА України. - Ф.7О7. - Оп.25.-Спр.352. -Арк.11.
  5. СтрунинаЛ. Первые воскресные школы в Києве // Киев. старина. — 1889.- №5. - С.290-292.
  6. Пирогов Н.И. О воскресных школах // Пирогов Н.И. Избранные педагогические сочинения. — М., 1985. —С.301-308.
  7. Глібов А. Передова стаття в першому номері «Черниговского листка» //Глібов Л. Твори: В 2 т. - К., 1974. - Т.2.-С.238.
  8. Доповідна записка Київському генерал-губернатору І.І. Васильчикові від жовтня 1960 р. відносно відкриття підписки для добровільних пожертувань на користь недільних шкіл //ЦДІА України. - Ф.442. - Спр. 1 79. -Арк.57.
  9. Лист Т.Г. Шевченка від 4 січня 1861 р.«До М.К. Чалого», Петербург//Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів.- У 6 т.-К., 1964.-Т.6.-С.276-277.
  10. Лист Т. Г. шевченка від 10 лютого 1861 р. «До В.В. Тарновського», Петербург// Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів: У 6 т. - К„ 1964. - Т.6. - С.280-281.
  11. Розпорядження Київського генерал-губернатора І.І. Васильчикова від 13 грудня 1860 р. N25049 попечителю Київського учбового округу              М.І. Пирогову про введення суворого нагляду за недільними школами // ЦДІАУкраїни. - ФЛОТ. - пр.352. -Арк.119-120.
  12. Пирогов Н.И. О воскресных школах// Пирогов Н.И. Избранные педагогические сочинения. — М., 1952. —
    С.464-474.
  13. Ушинский К.Д. Педагогические сочинения: В 6 т. - М., 1988. - Т.2. -С.456-457.
Мапа сайту  E-mail  На головну  
Вверх
Made in: METASTUDIO
Copyright © 2006 Національний музей-садиба М.І. Пирогова. Вінниця, Україна