Національний музей-садиба М.І. Пирогова Українська мова Руский язык English language
Н.И. Пирогов
Національний музей-садиба М.І. Пирогова"Быть счастливым счастьем других - вот настоящее счастье, вот жизни земной идеал."
Про музей Експозиції Наукова діяльність Послуги Фотогалерея Контакти Державні закупівлі Оголошення
Ми живемо на землі не для себе тільки... Вклад Н.И. Пирогова в развитие отечественного хирургического инстументария Пирогов — учасник Кримськой компании 1853-1856 гг. Микола Пирогов і недільні школи Н.И. Пирогов и Демидовские премии Національний музей-садиба М. И. Пирогова. Хвороба, смерть і поховання М. І. Пирогова Чудовий пам’ятник вітчизняної медицини

Національний музей-садиба М. И. Пирогова.

У південно-західній частині міста Вінниці у живописній садибі Вишня знаходиться музей-садиба Миколи Івановича Пирогова - видатного вченого, геніального хірурга, анатома, творця воєнно-польової хірургії, педагога і громадського діяча.

Україна медична: Хто є Хто. Національний музей-садиба М. І. Пирогова.
Півстолітня діяльність ученого залишила глибокий слід в історії вітчизняної і світової медицини, науки і культури. Силою свого генія і мудрості він зумів не тільки передбачити майбутнє на багато десятиліть уперед, але і закласти основи магістральних розділів медичної науки і практики. Його внесок у розвиток і становлення нових напрямів медицини настільки значний, що по праву став безсмертним. М.І. Пирогов запропонував ряд операцій, які увійшли золотим фондом у хірургію під назвою "операцій Пирогова". Безцінними є праці вченого із воєнної медицини. Багато що зроблено ним уперше у світі: він уперше застосував сортування поранених залежно від тяжкості і характеру поранення, нерухому пов'язку при пошкодженнях кісток кінцівок, знеболення при хірургічних операціях на полі бою, заснував інститут сестер милосердя, що став родоначальником вітчизняного Товариства Червоного Хреста.

Чверть століття М.І. Пирогов жив і працював в Україні, яку любив і поважав її працелюбний народ. Він брав участь у Кримській війні. У 1854 р., коли почався героїчний захист Севастополя, сповнений почуттям високого патріотизму, дізнавшись про велику кількість поранених і низький рівень медичного обслуговування воїнів, хірург Пирогов заявив про готовність віддати сили і знання на користь стражденних воїнів. Десятки тисяч захисників і жителів Севастополя довгий час з великою подякою вимовляли святе для них ім'я чудесного лікаря.

В особі Пирогова доля поєднала два великих таланти - лікаря і педагога. Багато сил він віддав справі освіти, надаючи величезне значення зв'язку школи з життям. "У моїй педагогічній діяльності, - підкреслював учений, - я переважно піклувався про узгодження школи з життям, про свободу наукового розслідування, про збудження тих, хто учить і вчиться пошани до людської гідності та істини". Період його попечительства, що тривав близько 5 років в Одеському і Київському учбових округах, став важливим етапом в історії освіти і розвитку педагогічної науки.

У 1861 р., звільнений з поста попечителя Київського учбового округу,              М.І. Пирогов оселився в садибі Вишня, де пройшли останні 20 років його життя. Вишня стала свідком багатьох яскравих сторінок життя вченого, його активної наукової і суспільної діяльності.

Але і в сільській глушині не знав він спокою. М.І. Пирогов створив першу на Поділлі сільську лікарню, яку багато хто заслужено називав клінікою, збудував аптеку. На багатьох його рецептах зустрічалася позначка "для бідного". Ліки за такими рецептами відпускалися в пироговській аптеці безкоштовно.

До чудесного лікаря, геніального хірурга потяглися низки хворих зі всієї України, а також Москви, Петербурга, Поволжя, Уралу. Майже щодня йому доводилось оперувати, робити перев'язки і протягом 5-6 годин приймати хворих. Багато розповідей про Миколу Івановича, його гідні подиву здібності впізнавати хворобу, про методи лікування передавалися від покоління до покоління. У багатьох розповідях дійсність і фантастика переплетені так, що іноді важко відрізнити правду від вигадки.

Один з петербурзьких пацієнтів згадував, що до Миколи Івановича йшли всі - старі й малі, багаті й бідні. Хтось платив, інші нічого не платили: до всіх велика людина і друг людства ставився з однаковою увагою. Пацієнт став свідком операції, проведеної Пироговим. Що це була за швидкість і точність, основана на безпомилковому, глибокому знанні будови людського тіла - не тільки кожної кістки і кожного мускула, але і кожного нерва, кожної судини! Це було щось зовсім незвичайне. Сивий старик із суворим обличчям з навислими бровами був в очах пацієнта якоюсь надприродною істотою, мало не напівбогом.

Прекрасні результати лікування вражали і самого Пирогова: з 200 значних операцій (ампутацій, резекцій, літотомій та ін.) він за півтора року роботи у Вишні не спостерігав жодного випадку травматичної бешихи, гнійних набряків і гнійного зараження, незважаючи на те, що після операцій він лікував лише природними засобами.

На підставі глибокого вивчення життя і особистого досвіду М.І. Пирогов робив надзвичайно важливі соціально-гігієнічні узагальнення і ставив питання про роль держави в попередженні хвороб, оскільки одних медичних зусиль для цього недостатньо, доводив необхідність докорінної зміни умов життя народу. Ці його твердження не втратили актуальності і в наш час.

Травень 1881 р. — дата піввікової лікарської, наукової і громадської діяльності Пирогова. Ювілей відзначався в Москві. Запрошувати Миколу Івановича на річницю приїжджав у Вишню декан медичного університету                               М. В. Скліфосовський. Вінничани тепло проводжали свого знаменитого земляка: піднесли йому зворушливий адрес, альбоми з краєвидами Вінниці та її околиць, прикрасили гірляндами зелені і квітами вагон, в якому від’їжджав учений.

Ювілейні урочистості відбувались в актовій залі Московського університету. Серед учасників були представники вітчизняних і зарубіжних університетів, наукових товариств, лікувальних установ, студентської молоді. Преса відзначала, що ювілей М. І. Пирогова став торжеством розуму і праці, думки і прогресу.

Це була остання зустріч великого вченого зі своїми колегами й учнями. На жаль, урочистості були затьмарені хворобою ювіляра. На початку 1881 року у нього на слизовій оболонці твердого піднебіння утворилася незаживаюча виразка злоякісного характеру. Помер Микола Іванович 23 листопада (за старим стилем) 1881 року від ракового виснаження. На четвертий день після смерті тіло           М. І. Пирогова було набальзамоване доктором М. І. Виводцевим, який приїхав у Вінницю з Петербурга. Через тиждень тіло було перенесено з будинку вченого до церкви с. Шеремети. Тим часом дружина Миколи Івановича придбала на сільському кладовищі ділянку землі і розпочала спорудження родинної усипальниці. Проте через великі морози будівництво затягувалося і тільки 24 січня 1882 року тіло було перенесено з сільської церкви до усипальниці. Спочатку над нею спорудили каплицю, а у 1885 р. за проектом відомого київського академіка архітектури В. І. Сичугова побудували церкву і освятили її на честь св. Миколи Чудотворця. Цим було започаткований пироговський музей у Вишні. Вдова Миколи Івановича сама піклувалася про підтримку належного порядку. Проте після її смерті ця святиня, на жаль, ставала все більш запущеною. Ремонтні роботи не проводилися, клеп не освітлювався, обличчя Пирогова ледь можна було побачити через вузьку смугу скла у верхній частині труни, залитої густими краплями свічкового воску, будинок і сад були занедбані.

Величезного збитку усипальниці і садибі було завдано в роки громадянської війни. У 1920 р. напівзруйнований будинок М.І. Пирогова був наданий для житла групі комунарів, що приїхали з Америки. Пізніше садиба знаходилась у віданні дослідної сільськогосподарської станції. У 1936 р. тут розміщувалася Вінницька обласна інфекційна лікарня.

Уперше питання про збереження тіла М. І. Пирогова і перетворення його будинку в музей було поставлено на початку 20-х років вінницьким науковим товариством лікарів. Обговорювали ці питання також учасники І всеукраїнського з'їзду хірургів у 1926 р., у матеріалах якого було відмічено, що Пирогов належить усьому Союзу, але на долю України випала велика честь зберігати його останки.
І тільки восени 1928 року вперше після похорон М. І. Пирогова в усипальниці був проведений ремонт. У 1939-1940 рр. у зв'язку з наближенням 135-річчя з дня народження Пирогова Наркомоздоров України та українське відділення Пироговського товариства лікарів порушили питання про створення у Вишні меморіального комплексу. Основні роботи з відновлення тіла вченого були передбачені на літо 1941 року. Проте їх здійсненню перешкодила війна. 27 жовтня 1944 року після звільнення України від німецько-фашистських окупантів було прийняте урядове розпорядження про увічнення пам'яті М.І. Пирогова, створення в садибі Вишня музею і збереження останків видатного хірурга.

Спеціальна комісія, яка прибула у Вінницю, встановила, що труна з тілом Пирогова знаходиться на межі руйнування, садиба в занепаді, будинок напівзруйнований. Тоді ж був розроблений план відновлення тіла М.І. Пирогова і документація на реставраційно-відбудовчі роботи та організацію експозицій.

У травні 1945 року у Вишню прибула комісія у складі видатних учених Радянського Союзу. їм належало провести першочергові роботи щодо відновлення тіла М.І. Пирогова. Вчені відзначили, що тіло мало в повному розумінні слова "страхітливий вигляд". У результаті наполегливої роботи вчені відновили зовнішність Пирогова і значно уповільнили процес розпаду тіла. Це була перша ребальзамація, проведена через 65 років після смерті Миколи Івановича. Одночасно виконувалися ремонтно-реставраційні роботи в будинку вченого і його садибі.

Урочисте відкриття музею відбулося 9 вересня 1947 року. Саме цього дня, 100 років тому М.І. Пирогов уперше у світі в історії війн застосував на полі бою ефірний наркоз як знеболюючий засіб при хірургічних операціях.

Наступні роботи з ребальзамування проводилися українськими фахівцями у 1956 р. і 1973 р. У 1979 р. і 1988 р. у Москві під керівництвом академіка С.С. Дебова група вчених Науково-дослідної лабораторії МОЗ СРСР здійснювали чергові ребальзамації і відновлення останків М.І. Пирогова. До цього морфологічні, біохімічні та інші процеси, що відбувалися в останках, призвели до вираженого прогресуючого підсихання тканин, зміни їх кольору, рельєфу і об'єму. За масштабами, новизною і досягнутими результатами робота московських учених є унікальною: фахівцям удалося досягти максимальної схожості зовнішності         М.І. Пирогова з його посмертним зображенням.

Багато що було зроблено для створення оптимальних умов, які дозволили б надалі зберігати набальзамоване тіло в природному середовищі. Труна переобладнана і розміщена в герметичному саркофазі.

Нині разом із спеціалістами Москви найдіяльнішу участь у роботі з ребальзамування тіла беруть учені ВНМУ ім. М.І. Пирогова, співробітники музею. Тепер у пироговській садибі обладнана спеціальна лабораторія для періодичних ребальзамацій. Такі роботи успішно виконувались тут у 1994, 2000 і 2005 роках.
Не менші труднощі були і в ході реставрації всього церковного комплексу. Сьогодні в дні знаменних пироговських дат у церкві-некрополі проходять богослужіння, звучать дзвони.

Виконана значна робота, що дозволила поліпшити збереження будинку вченого й аптеки. Не порушуючи інтер'єру, встановлено центральне опалення, обладнано освітлення та водопостачання. Первинні експозиції поповнені рідкісними матеріалами. Споруджено адміністративну будівлю з кінолекційним залом. Відновлені операційна, приймальня та аптека вченого, реставрований внутрішній інтер'єр церкви-некрополя. За проведені роботи з відновлення музею-садиби і використання його для пропаганди досягнень вітчизняної медичної науки група вчених і співробітників музею удостоєна Державної премії України.

Сьогодні музейний комплекс складається з будинку вченого, будинку-аптеки, церкви-некрополя, де 125-й рік зберігається набальзамоване, доступне для огляду тіло М.І. Пирогова, садиба площею 20 гектарів, у якій до цього часу ростуть дерева, посаджені руками талановитого лікаря.

У залах музею розгорнуто експозицію, яка відображає лікарську, наукову, педагогічну і громадську діяльність ученого. Музей багатий своїми фондами, число експонатів перевищило 16 тисяч. Матеріали музею є невичерпним джерелом для роботи вчених, лікарів-практиків, студентів. На їх основі підготовлено чимало наукових праць. Матеріали музею використані в хронікальних, документальних і художніх фільмах.

Музей є навчальною базою Вінницького медичного університету. Тут проводяться заняття з історії медицини, засідання студентських наукових гуртків. Разом з МОЗ України, ВНМУ, обласним управлінням охорони здоров'я музей був одним з організаторів проведення у Вінниці значних наукових форумів, присвячених М.І. Пирогову, серед яких - виїзна сесія Академії медичних наук, Пироговські читання, з'їзди, наукові конференції.

Пироговський меморіал набув світової слави. Майже 7 мільйонів відвідувачів із 168 країн світу ознайомилися з його експозиціями.

Час невблаганно віддаляє нас від того періоду, коли жив і творив Микола Іванович, проте його ідеї, принципи, праці не втрачають свого значення. Вони ще довго залишатимуться актуальними, а для практики хірургії, топографічної анатомії людини, воєнно-польової хірургії - неоціненними.

Ураховуючи великий внесок М.І. Пирогова у світову і вітчизняну науку, а також значну роль музею-садиби у вивченні і збереженні історії України, пироговському меморіалу у Вишні надано статус Національного.

Г.С. Собчук, генеральний директор музею-садиби

Мапа сайту  E-mail  На головну  
Вверх
Made in: METASTUDIO
Copyright © 2006 Національний музей-садиба М.І. Пирогова. Вінниця, Україна