Національний музей-садиба М.І. Пирогова Українська мова Руский язык English language
Н.И. Пирогов
Національний музей-садиба М.І. Пирогова"Быть счастливым счастьем других - вот настоящее счастье, вот жизни земной идеал."
Про музей Адреса, транспорт, контакти Інформація для відвідувачів Наукова діяльність, друковані видання Експозиції Фотогалерея До 75-річчя Національного музею-садиби М.І. Пирогова Державні закупівлі
Сторінки історії пироговської садиби Вишня Історичні витоки створення музею-садиби М.І. Пирогова Керівники музею Таємниці довготривалого збереження тіла М.І.Пирогова Щоденник геніального вченого вражає і сьогодні З історії церкви-некрополя М.І.Пирогова Листування М.І.Пирогова з баронесою Е.Ф.Раден – що за ним? Лікарська практика М.І.Пирогова в садибі Вишня Мировий посередник М.І.Пирогов та селянська реформа 1861 р. Пироговські з’їзди та читання як форма популяризації наукової спадщини М.І. Пирогова Чарівний світ садиби Вишня

Лікарська практика М. І. Пирогова в садибі Вишня

 

Вишня стала свідком багатьох яскравих сторінок життя М.І.Пирогова. Починалося село біля самої Вінниці і тягнулось на південний захід правим берегом річки Вишня, що впадала в Південний Буг. Садиба була розміщена в мальовничій місцевості – з трьох сторін її оточував дубовий та березовий ліс, а з четвертої знаходився став.

Микола Іванович зі своєю сім’єю приїхав у Вишню 15 квітня 1861 року. В 1866 році родина переселилась у півтораповерховий будинок. Родюча українська земля, м’якість клімату, краса природи мали чудодійний влив на геніального хірурга. Багато часу Пирогов віддавав веденню сільського господарства. Та основною його діяльністю було лікування хворих. Пирогов створив першу на Поділлі сільську лікарню, обладнав операційну, де майже щоденно проводив операції. У 1866 році Микола Іванович збудував аптеку, в якій хворі могли придбати ліки. Аптека і по сьогоднішній день збережена – своєю експозицією вражає багаточисленних відвідувачів.

М.І.Пирогов, знаючи цілющу силу рослин, широко використовував їх для лікування хворих. Багато лікарських трав росли в садибі, за якими господар ретельно доглядав. Більше третини ліків в його аптеці мали рослинне походження.

На території садиби є липова алея, саме там були побудовані лікарня з операційною. Старовинні липи ще пам’ятають пацієнтів чудесного лікаря, які йшли до нього з близьких та більш віддалених міст та сіл. Майже щодня Миколі Івановичу доводилось оперувати, робити перев’язки і впродовж 5-6 годин вести амбулаторний прийом хворих. Жителі Вінниці з теплотою відгукуватись про М.І.Пирогова як про лікаря і прекрасну людину. «Який оператор був… не було такого лікаря і не буде, - приїхав і з першого дня почав ходити по хатах, хворих шукати… Пішла слава, і стали з’їжджатися люди як на ярмарок… з Одеси, Москви, Києва. Біля будинку завжди два ряди возів стояли. З бідних людей грошей не брав, на свої кошти, навіть, годував доброю їжею… Селянській бідноті надавав завжди допомогу безкоштовно».

Але всі бажаючі лікуватися не мали можливостей розміститись у невеликій лікарні. Тому, після надання допомоги, вони селились в селянських хатах ближніх сіл – Людвигівки, Шереметки та самій Вишні. Вчений вказував на важливість відокремлення хворих, що ставало на заваді розповсюдженню інфекції.

Не було належних умов для розташування прооперованих хворих. З жалістю в серці, Микола Іванович зазначав, що вони лежали в хатах на глиняній підлозі, застелених соломою, було брудно та вогко. Там знаходились тварини, повзали діти, спали здорові люди, готували їжу.

Один з пацієнтів дивовижного хірурга згадував: «До нього йшли всі: старий і малий, багатий і бідний. Будь-хто отримував від нього допомогу. Один платив, інші нічого не платили: до всіх велика людина і друг людства ставився з однаковою увагою. І лікував Пирогов різні хвороби, як зовнішніх, так і внутрішніх органів. Мені Микола Іванович порадив лягти тут, в Вишні… Я побачив операцію, яку провів сам М.І Пирогов. Що це була за швидкість і точність, заснована, звичайно, на безпомилковому, глибокому знанні будови людського тіла – не тільки кожної кістки і кожного м’язу, але й кожного нерва, кожної судини! Це дійсно було щось незвичайне. Сивий чоловік з суворим обличчям та навислими бровами був в моїх очах якоюсь надприродною істотою, мало не напівбогом. До нього повинні були б з’їжджатись молоді хірурги з усього світу, щоб слухати його промову, користуватись вказівками, дивуватись його незвичайним знанням і таланту – дивуватись, вчитись на користь людства і прославляти».

Проживаючи у Вишні, Микола Іванович дотримувався розпорядку дня. Зранку він йшов в сад, оглядав свої дерева, квіти, господарські будівлі. Після сніданку вчений йшов до себе в кабінет, де вислуховував доповідь фельдшера про стан здоров’я хворих. Оглянувши прооперованих, розпочинав прийом пацієнтів. Допомагали Пирогову лікарі – Зеленський та Слоновський. Згодом Зеленський виїхав до С.-Петербургу, а Слоновський – до Одеси. Багаторічними помічниками Пирогова залишались Урієль Окопник і аптекар Фрідлай Гдаль. Після смерті свого наставника, обоє користувались його іменем і мали велику практику серед населення, особливо У.Окопник.

Помічник М.І. Пирогова, М. Зеленський розповідав про бідного священника Трохимовича, який приїхав до геніального хірурга на операцію по видаленню пухлини. Микола Іванович не тільки провів операцію і годував своєю їжею, але й після одужання ще дав кошти на зворотній шлях додому. Трохимович, за словами Зеленського, очікуючи своєї черги, випадково став свідком створення картини «В приймальній у лікаря» відомим художником В. Маковським. Саме в той момент він робив замальовки приймальної. Картина, як відомо, і нині експонується в Третьяковській галереї в Москві.  

Рецепти і рекомендації геніального лікаря можна зустріти і в його наукових працях, і в листуванні зі своїми колегами та знайомими. Схеми лікування складалися індивідуально для кожного пацієнта з урахуванням загального характеру, перебігу і стадії захворювання. Пирогов використовував найрізноманітніші лікарські форми і способи їх впливу. В його рецептах були як прості, так і складні прописи зі складовими рослинного, тваринного та мінерального походження. М.І.Пирогов писав: « Я мав досить випадків, щоб порівнювати результати… Найщасливіші результати я отримав із практики в моєму селі. З 200 значних операцій (ампутацій, резекцій, літотомій та ін…) протягом півтора року не спостерігав жодного випадку травматичної бешихи, гнійних набряків, і гнійного зараження, незважаючи на те, що лікування після моїх операцій я надавав одним лише силам натури».          

Проживаючи в Вишні, Пирогов проводив активну переписку з багатьма вченими, лікарями, студентами, які вивчали медицину. Він пропонував лікарям зосередити свою діяльність на таких пріоритетних заходах, як організація віспощеплення, утворення санітарних комісій для роботи з населенням. Вчений постійно надавав допомогу лікарям Поділля у їхні роботі, консультував щодо використання місцевих лікарських рослин в лікувальних цілях. Пирогов був в курсі всіх досягнень світової медицини. Уважно слідкував за розвитком антисептики. Приймаючи хворих, вчений широко використовував свій величезний досвід лікаря-клініциста.

Великим патріотом, який пристрасно любив свою землю, свій народ, М.І.Пирогов залишився до кінця свого життя.

 

    Підготувала Марія Мазур, екскурсовод музею.

 

Мапа сайту  E-mail  На головну  
Вверх
Made in: METASTUDIO
Copyright © 2006-2019 Національний музей-садиба М.І. Пирогова. Вінниця, Україна