Національний музей-садиба М.І. Пирогова Українська мова Руский язык English language
Н.И. Пирогов
Національний музей-садиба М.І. Пирогова"Быть счастливым счастьем других - вот настоящее счастье, вот жизни земной идеал."
Про музей Експозиції Наукова діяльність Послуги Фотогалерея Контакти Державні закупівлі Оголошення
Історія створення музею Новини, події: "Національному музею-садибі 70 років" Біографія ген. директора Спростування фактів, надрукованих у газеті «33 канал» № 22 від 26 жовтня 2016 року

Історія створення музею

Об’єктами музейного комплексу є будинок і аптека, які споруджені М.І. Пироговим у 1866 році, та церква-некрополь, будівництво якої завершено у 1885 році. З 1882 року тут покоїться набальзамоване тіло М.І. Пирогова.

Історія створення музею Миколи Івановича Пирогова.
Будинок М.І. Пирогова. 1882 р.

Про садибу Вишня відомо небагато.

Свою назву вона отримала від річки Вишня.

З 1816 року господарем садиби був доктор медицини А.А. Гриколевський, у спадкоємців якого М.І. Пирогов купив її на торгах у Києві 1859 року, працюючи на посаді попечителя Київського учбового округу.

М.І. Пирогов за порівняно короткий час упорядкував занедбане господарство. Було споруджено півтораповерховий будинок, аптеку, господарські будівлі, посаджено фруктовий сад, березовий гай. Однак  основним заняттям Пирогова залишалась лікарська справа. До чудесного лікаря, як його називали, приїздили хворі з Москви, Петербурга, Поволжя, Уралу, усього південно-західного краю. М.І. Пирогов робив складні як на той час хірургічні операції, які мали гарні результати.

Зі своєї садиби Вишня М.І. Пирогов тричі виїздив. В 1862-1866 рр. він керував підготовкою молодих вчених у професорському інституті в Німеччині. 1870 року М.І. Пирогов як представник Товариства Червоного Хреста виїздив на франко-прусську війну, а 1877 – на російсько-турецьку.

Помер М.І. Пирогов 23 листопада (5 грудня н.с.) 1881 року. На четвертий після його смерті тіло було набальзамовано петербурзьким лікарем Д.І. Виводцевим.

Церква св. Миколи Чудотворця. 1885 р.
Церква св. Миколи Чудотворця. 1885 р.
Ще задовго до смерті М.І. Пирогов висловив бажання бути похованим у своїй садибі. Одразу після смерті вченого сім‘я подала прохання про це в Петербург. В отриманій відповіді йшлося про те, що бажання може бути задовільнене, якщо спадкоємці дадуть підписку про перепоховання тіла з садиби в інше місце у випадку зміни господаря. Члени сім‘ї з цим не погодились. О.А. Пирогова придбала ділянку землі на сільському кладовищі, де за короткий термін була побудована родинна усипальниця, куди 24 січня 1882 року було перенесено тіло М.І. Пирогова із сільської церкви. Спочатку над усипальницею спорудили тимчасову капличку, а 1885 року за проектом академіка В.І. Сичугова побудували церкву і освятили її на честь св. Миколи Чудотворця. Практично цим було покладено початок Пироговському музею у Вишні.

Вдова підтримувала тут необхідний порядок, а перед смертю (померла 1902 року) заповіла 10 тисяч рублів на утримання церкви-некрополя, а також школи, яка була нею побудована для сільських дітей і знаходилась поблизу усипальниці.
О.А. Пирогова просила своїх близьких поховати її „самым скромным образом”, але неодмінно у Вишні. Вона навіть вказала місце свого поховання – „при входе в церковь около растущей там елки и поставить на… могиле белый каменный крест на белой каменной плите». О.А. Пирогова похована в указаному нею місці, поруч з похованням М.І. Пирогова.

1891 року у Петербурзі помер старший син М.І. Пирогова - М.М. Пирогов який похований в родинній усипальниці Пирогових.

З 1902 року садиба знаходилась у власності молодшого сина М.І. Пирогова Володимира Миколайовича, який у 1904 році передає її внучкам М.І. Пирогова (дочкам його старшого брата Миколи Миколайовича) Л.М. Мазіровій і О.М. Гершельман, які після подій 1917 року зі своїми сім‘ями виїхали за кордон і залишились там назавжди: Л.М. Мазірова - в Парижі, а О.М. Гершельман - в Афінах.

Тривалий час святиня була занедбана, ремонтні роботи в будинку не проводились. Автор книги „Біля великих могил” А.С. Панкратов, який 1914 року відвідав Вишню і усипальницю, писав: „У церкві - груба простота... Скло в храмі побите, немає за що полагодити. Склеп не освітлювався , його санітарний стан бажав бути кращим. Обличчя М.І. Пирогова насилу можно було побачити через вузьку смугу скла у верхній частині труни, залитої густими краплями свічкового воску. Будинок вченого повністю пограбований, у ньому немає жодних слідів життя. Сад забутий, занедбаний”.

У цей період відбулось пограбування поховання М.І. Пирогова. Зловмисники, розбивши скло внутрішньої труни, викрали шпагу, яка була при мундирі (подарунок австрійського імператора Франца-Йосифа) і металевий хрест, який лежав на грудях покійного.

1920 року напівзруйнований будинок вченого був наданий для проживання групі американських робітників, що об‘єдналися у комуну імені Джона Ріда. Пізніше садиба знаходилась у підпорядкуванні дослідної сільськогосподарської станції. Був зроблений ремонт будинку і службових приміщень. 1936 року садибу передали Вінницькій обласній інфекційній лікарні.

Вперше питання щодо збереження тіла М.І. Пирогова і перетворення його будинку в музей було порушено на початку 20-х років Вінницьким науковим товариством лікарів на чолі з доктором медичних наук М.М. Болярським. З його ініціативи 1926 року Вишню відвідав відомий хірург І.І. Греков. У спільній заяві І.І. Грекова і Вінницького наукового товариства лікарів, яка була представлена в президію 1-го Всеукраїнського з’їзду хірургів (1926 р.), відзначалось, що „на долю України випала честь зберігати в себе тіло М.І. Пирогова”.

Невдовзі у Вишню приїхав професор М.К. Лисенков, який спільно з М.М. Болярським та іншими вінницькими лікарями оглянули усипальницю, будинок і садибу М.І. Пирогова. Був визначений обсяг невідкладних ремонтних робіт і першочергові заходи щодо створення сприятливих умов для зберігання тіла. Було також запропоновано організувати в садибі „куточок Пирогова” і перетворити кабінет ученого в музей. У документі також вказувалось, що цей куточок має стати пам’ятником, який, без сумніву, перетвориться у центр паломництва лікарів всієї країни.

1935 року, з нагоди 125-річчя від дня народження М.І. Пирогова, професори Вінницького медичного інституту М.М. Болярський і Г.Г. Гуревич відзначали: „Пирогов належить не тільки тій країні, в якій він народився, він належить світовій хірургії, і справа честі наших хірургів, прямих послідовників М.І. Пирогова, увічнити його пам’ять. Кращим пам’ятником Пирогову є створення з будинку, де він жив, музею історії хірургії”.

1940 року Народний комісаріат охорони здоров‘я України запропонував комісії під керівництвом професора Р.Д. Синельникова приступити до відновлення тіла М.І. Пирогова, але роботи, що були заплановані на літо 1941 року, не проводились у зв’язку з війною.

Фактично початком створення музею стало розпорядження Ради Народних Комісарів СРСР від 27 жовтня 1944 р.

Велика заслуга у створенні музею належить начальнику Головвоєнсанупру Червоної Армії генерал-полковнику Ю.І. Смирнову.

У травні 1945 року у Вишню прибула призначена ним комісія, яка прийшла до висновку, що фашистська окупація завдала цьому священному місцю великих збитків: садиба занедбана, будівлі зруйновані, труна з тілом вченого знаходиться на грані руйнації.

Вчені зробили неможливе: відновили зовнішній вигляд М.І. Пирогова та значно призупинили процес розкладання тіла.

Спеціалісти стверджують, що це єдиний у світовій науці випадок, коли тіло, яке знаходилось у несприятливих умовах, без належного догляду, через 65 років після смерті було відновлено.

Починаючи з березня 1945 року, протягом двох з лишнім років, у садибі здійснювались ремонтні роботи. Було також прийнято рішення створити експозицію, яка б у хронологічній послідовності розкривала життя і діяльність М.І. Пирогова. Відкриття музею відбулось 9 вересня 1947 року.

В експозиції музею М.І. Пирогова.
В експозиції музею М.І. Пирогова.
1955 р.
Воно було приурочене 100-річчю з дня застосування М.І. Пироговим, вперше в історії війн, ефірного наркозу на полі бою. Одночасно на території садиби був відкритий пам'ятник вченому.

У наступні роки експозиція музею удосконалювалась і поповнювалась працями М.І. Пирогова, виданими при його житті; архівними документами, літературою про нього.

До 150-річчя від дня народження М.І. Пирогова були відтворені його робочий кабінет і аптека, придбані деякі особисті речі і рукописи.

Музей садиба М.І. Пирогова. 1949 р.
Музей садиба М.І. Пирогова. 1949 р.
З 1979 року тіло Пирогова ребальзамують спеціалісти московського Науково-дослідного і навчально-методичного центру біомедичних технологій. Морфологічні, хімічні та інші процеси, які відбулись в останках М.І. Пирогова за 100 років, призвели до вираженого прогресуючого підсихання тканини, зміни їх кольору, рельєфу і розміру. Ці проблеми були успішно вирішені групою працівників центру та інших медичних установ під керівництвом академіка С.С. Дебова.

За масштабами, новизною і результатами ця робота була унікальною. Вдалось досягнути максимальної схожості зовнішнього вигляду М.І. Пирогова з його посмертним зображенням, зроблено багато щодо створення оптимальних умов для довготривалого збереження набальзамованого тіла у природних умовах. Виготовлена нова внутрішня труна, відреставрований мундир. З труни знято скляне віко і вона розміщена в герметичному саркофазі, який освітлюється спеціальними світильниками. Це дало змогу поліпшити огляд тіла М.І. Пирогова.
Спеціалістами Київських спеціальних науково-реставраційних виробничих майстерень відреставрований церковний комплекс. Тепер в дні знаменних пироговський дат у церкві-некрополі відбуваються богослужіння, звучать дзвони, кожен удар яких символізує відлік пироговських років.

Проведена велика робота щодо поліпшення збереження будинку вченого і його аптеки.

Експозиції поповнені багатьма рідкісними матеріалами, поліпшене їх експонування.

Обладнана спеціальна лабораторія для періодичних ребальзамацій тіла М.І. Пирогова, які проводяться тут з 1994 року, остання відбулась 2005 року.

Відновлено і переобладнано операційну, приймальну і аптеку великого хірурга, відреставровано внутрішній інтер’єр церкви-некрополя.

За проведення робіт з відновлення музею-садиби М.І. Пирогова і використання його для широкої популяризації досягнень вітчизняної медичної науки група вчених і директор музею удостоєні Державної премії України.  

Мапа сайту  E-mail  На головну  
Вверх
Made in: METASTUDIO
Copyright © 2006 Національний музей-садиба М.І. Пирогова. Вінниця, Україна