Національний музей-садиба М.І. Пирогова Українська мова Руский язык English language
Н.И. Пирогов
Національний музей-садиба М.І. Пирогова"Быть счастливым счастьем других - вот настоящее счастье, вот жизни земной идеал."
Про музей Адреса, транспорт, контакти Інформація для відвідувачів Наукова діяльність, друковані видання Експозиції Фотогалерея До 75-річчя Національного музею-садиби М.І. Пирогова Державні закупівлі
Сторінки історії пироговської садиби Вишня Історичні витоки створення музею-садиби М.І. Пирогова Керівники музею Таємниці довготривалого збереження тіла М.І.Пирогова Щоденник геніального вченого вражає і сьогодні З історії церкви-некрополя М.І.Пирогова Листування М.І.Пирогова з баронесою Е.Ф.Раден – що за ним? Лікарська практика М.І.Пирогова в садибі Вишня Мировий посередник М.І.Пирогов та селянська реформа 1861 р. Пироговські з’їзди та читання як форма популяризації наукової спадщини М.І. Пирогова Чарівний світ садиби Вишня

Щоденник геніального вченого вражає і сьогодні


«Прийшовши до думки писати про себе для себе і зважившись не видавати в світ про себе нічого при моєму житті, я не проти, щоб мої записки про мене читалися, коли мене не буде на світі, і іншими».

М. І. Пирогов

      

     Кожного разу, прогулюючись у своєму маєтку, Микола Іванович розмірковував про життя, відчував щось таке, що було для нього зовсім новим і незвіданим. Ніби, відриваючись від землі, він потрапляв в інший вимір і намагався зазирнути всередину себе, але не туди, де знаходились його серце, судини, клітини тканин і все інше, з якими він так добре був знайомий як лікар хірург і анатом. Він добре розумів, що всередині в нього є простір зовсім з іншими властивостями, який неможливо побачити, до якого неможливо доторкнутися. З’явилось бажання зрозуміти його призначення і своє місце в ньому: «я уявляю собі, – ні, це не уявлення, а марення, – і ось мені мариться безмежний, безперервно хибний і поточний океан життя, безформний, що вміщає в собі весь всесвіт, проникає в атоми, безперервно групує їх, знову розкладає їх поєднання і агрегати і пристосовує їх до різних цілей буття».

     Повертаючись з прогулянок, М. І. Пирогов у своєму робочому кабінеті день за днем занотовував свої думки, відчуття і хвилювання. З-під його пера воскресли світоглядна позиція автора з найважливіших філософських питань, духовне буття, дитинство, навчання, родина, праці, тощо. Вони були записані на звичайних аркушах паперу, частина олівцем, частина чорнилом, великим, розложистим, але іноді і нечітким почерком. «Питання життя, щоденник старого лікаря, писаний виключно для самого себе, але без задньої думки, що, може коли-небудь прочитає і хтось інший» – саме так Микола Іванович назвав свою останню працю, яку він розпочав 5 листопада 1879 року, але яка, на жаль, так і залишилась незакінченою…

     Після смерті М. І. Пирогова в журналі «Русская старина» 1882 року Михайлом Семевським було надруковано замітку про побажання вченого посмертно видати його «Записки». Редактор звернувся до вдови і до синів покійного з проханням виконати «цілком священний заповіт» М. І. Пирогова. Виявилося, що вдова великого вченого О. А. Пирогова і її пасинки були вже заклопотані підготовкою до друку посмертних записок Миколи Івановича. Крім того, вона з невтомною посидючістю та терпінням сама розібрала і власноруч переписала першу частину «Записок» і разом з оригіналом передала у квітні 1884 року в розпорядження редакції. Згодом в газетах з’явились замітки про літературну новинку, яка найближчим часом побачить світ.

     Вперше «Питання життя. Щоденник старого лікаря…» був надрукований в журналі «Русская старина» в 1884–1885 рр. і розділений редактором на три частини для більш легкого і цікавого сприйняття. В 1894 році рукопис вченого був надрукований також німецькою мовою в Штутгардті (Німеччина), а в 1911 році чеською в Празі.

     Автобіографія Миколи Івановича – це щира і відверта сповідь багатої досвідом мислячої людини. Головною метою його був глибокий самоаналіз, розкриття правди перш за все перед самим собою, усвідомлення своїх дій, їх мотиви і цілі. Чи вдалось йому досягти поставленої мети – так, адже працю гідно оцінили його сучасники, послідовники, не залишають її поза увагою і прийдешні покоління!

   

 

    М.І. Пирогов за роботою над "Щоденником..." (худ. В.Сидорук, картина з музейної експозиції).


     

    Титульна сторінка рукопису "Щоденника..." М.І. Пирогова.


   Підготувала Вікторія Горбатюк, науковий співробітник музею

Мапа сайту  E-mail  На головну  
Вверх
Made in: METASTUDIO
Copyright © 2006-2019 Національний музей-садиба М.І. Пирогова. Вінниця, Україна