Природа щедро обдарувала садибу Вишню своєю красою. Вона приваблива, як у весняних ранках, так і в сонячні літні дні, в туманну осінню пору і, коли взимку вкрита сріблясто-білою ковдрою. Саме тут можна насолоджуватись ні з чим незрівняним пташиним оркестром.

   Багатий та дивовижно різноманітний світ рослин образно і дуже влучно називають першоджерелом життя на землі. Це цілком виправдано. Адже рослинний світ нас годує, лікує, наповнює легені киснем, створює те екологічне середовище, без якого наше життя немислиме.

    Національний музей-садиба М.І. Пирогова знаходиться у місцині, яка ізольована від міського шуму і загазованості. За словами відвідувачів «садиба нагадує рай», де паморочиться голова від невимовно чистого повітря, від духмяних пахощів та різнобарв’я квітів.

   М.І. Пирогов, перш ніж придбати садибу, передав ґрунт до лабораторії університету Св. Володимира у м. Києві для вивчення хімічного складу. Чудове  місце, благодатна за своєю якістю земля спокусила М.І. Пирогова. Тут він мав змогу зайнятися сільським господарством, вирощуванням  лікарських рослин та найулюбленіших квітів – троянд, які приносили йому душевну насолоду. В листі до О.А. Оберміллера від 27 квітня 1880 року Пирогов писав: «У мене зібрано майже 300 сортів троянд, серед них є троянди  німецьких, англійських, марокканських, французьких сортів. Ці троянди я хотів би показати друзям».

   У парку меморіальної садиби росте красуня ялина. Це її 160 років тому Микола Іванович посадив власноручно. Люди вірять у чудодійну силу пироговської ялини, стараються доторкнутися до її могутнього стовбура, а, стоячи босоніж на її корінні, відчувають тепло, яке пронизує все тіло. Ялинову  смолу (живицю) лікар використовував у своїй багаторічній практиці як ранозагоювальний, знеболюючий засіб при нервовому збудженні. А ще сировина хвойних була потрібна для виготовлення скипидару. Під час Кримської війни (1853-1856 рр.).  Микола Іванович використовував напій живиці молодих пагонів при цинзі і, як хороший вітамінний засіб.

   Неподалік будинку ростуть вічнозелені кущі, що мають назву ялівець звичайний. Пирогов досить часто використовував ліки, виготовлені з шишкоягід ялівцю як потогінний, сечогінний та глистогінний засоби. Використовував і радив звертатися до розсмоктуючої мазі, яка виготовлялась з молодих пагонів ялівцю, овечого сала, бичачого жиру і нашатирного спирту. А ще радив хворим використовувати ялівцеві ванни при болях у суглобах. Ялівець – дуже красива рослина. Але не тільки за красу і довговічність народ любить ялівець. З давніх-давен було доведено, що там, де росте ялівець, чистіше повітря, туди йдуть виснажені хворі тварини. Поїдаючи шишкоягоди, вони повертали втрачені сили і здоров’я. З глибокої давнини гілками ялівцю обкурювали житлові приміщення після перебування там хворих людей, закурювали діжки, щоб  вбити плісняву, грибки, тощо.

    Часто М.І. Пирогов звертався за допомогою до шипшини, як комори вітамінів. В Україні росте понад 60 видів цієї рослини. З її пелюсток готують варення, смачний чайний напій, різноманітні відвари, настої, соки, киселі, кваси, компоти. Лікарську цікавість становить вся рослина: і плоди, і листя, і коріння. Древні греки вважали, що ця рослина є кращим засобом при лікуванні від укусів собак. Плоди шипшини були виключно дорогими ліками. Їх обмінювали на атлас, бархат, соболині хутра. Відомо, що вони вміщують вітамінів в десять разів більше, ніж прославлені лимони і апельсини. Про цілющі якості цієї рослини знав і М.І. Пирогов. Він використовував настої плодів шипшини при захворюваннях нирок і сечового міхура, при застудних захворюваннях.

    Але найчастіше він радив вживати трояндовий мед для загального зміцнення організму: як протизапальний засіб при бешиховому запаленні, зігріваючий – при лихоманці. А готувався трояндовий мед з пелюсток квітів рослини, настояних в кип’ятку, змішаних з медом і випарених на водяній бані до густого сиропу.

    На території садиби є особливе місце, де любив відпочивати чудесний лікар. Мова йде про липову алею. Старі вікові липи пам’ятають Миколу Івановича, пацієнтів, що добиралися до нього з усіх-усюд за допомогою і, майже, не давали йому відпочити  під цими  розкішними духмяними деревами.

   З давніх давен слов’яни вважали липу священним деревом і оточували її особливим культом. Під липою проходили військові ради, суди, обрядові танці. З дерева вирізали пам’ятники і статуетки святих. До речі, іконостас в церкві-некрополі М.І. Пирогова теж виготовлено з липи. Нині липа є також чудовою сировиною для виготовлення посуду, дерев’яних скульптур, музичних інструментів. З вимоченого лика плели корзини, цідилки, різний інвентар і, навіть, меблі. Квітки липи завжди служили нектаром для бджіл і з глибини віків вважались цінним лікувальним засобом. Липовий цвіт  був постійним у селянському вжитку. Крім медового запаху і ніжного смаку, надзвичайно красивого кольору чай з липових квітів і листя діє як потогінний засіб. Пирогов часто радив своїм пацієнтам звертатися до цього чудодійного напою.

   Рослинний світ садиби своїм багатством і розмаїттям вражав пацієнтів, а чисте повітря зцілювало їх від недугів. Нерідко зустрічаємо поради М.І. Пирогова хворим і пораненим поряд з вживанням ліків бувати на свіжому повітрі, яке благодійно впливає на організм. І сьогодні до садиби йдуть і їдуть звідусіль відвідувачі, щоб помилуватись красивими шатами природи, доторкнутись до історії, вклонитись Миколі Івановичу Пирогову.

На фото: Пори року у садибі Вишня:

   Підготувала Клавдія Антощук, завідувачка відділу
науково-експозиційної та екскурсійної роботи музею