СТОРІНКИ ПИРОГОВСЬКОЇ САДИБИ ВИШНЯ
М.І.Пирогов, ще будучи попечителем Київського навчального округу, 21 серпня 1959 року придбав у спадкоємців доктора медицини А.А.Гриколевського маєток поблизу м. Вінниці, що у Вінницькому повіті Подільської губернії.
М.І.Пирогов ще деякий час працював на посаді попечителя, а після відставки у 1861 році, приїхав до Вишні та з сім’єю розмістився у невеликому старому панському будинку. Він багато часу приділяв упорядкуванню садиби: посадив дубовий ліс, дві березові діброви, збудував дві греблі, три млини, облаштував лікарню, операційну, спорудив новий будинок і аптеку.
Незабаром, після приїзду М.І.Пирогова до Вишні, Сенат затвердив його мировим посередником з питань введення положень царського Маніфесту від 19 лютого 1861 року щодо ліквідації кріпосної залежності селян.
В червні 1862 року М.І.Пирогов відправився з Вишні до Німеччини, куди його запросили на адміністративно-педагогічну роботу. Разом з ним поїхала його сім’я – дружина Олександра Антонівна, сини Микола і Володимир.
Приїхавши до Німеччини, Пирогови спочатку оселилися у Гейдельберзі, а згодом переїхали до Берліна. Чотири роки очолював М.І.Пирогов професорський інститут.
У 1866 році М.І.Пирогов повернувся з відрядження і остаточно оселився у своїй садибі Вишня. Тоді ж родина Пирогових переходить до нового, півтораповерхового будинку на 10 кімнат, з двома колонами біля парадного під’їзду і великою напівкруглою терасою.
Зі свого маєтку М.І.Пирогов ще двічі виїздив на тривалий час. В 1870 році, під час франко-прусської війни, Головне управління Товариства опіки хворими і пораненими воїнами (пізніше Товариство Червоного Хреста) звернулось до вченого з пропозицією виїхати на театр воєнних дій. За 5 тижнів М.І.Пирогов оглянув 70 лазаретів.
У 1877 році розпочалась російсько-турецька війна. М.І.Пирогов виїздить на місце дислокації Дунайської армії з метою інспектування лазаретів, санітарних потягів та інших санітарних установ. На фронті і в тилу діючої армії М.І.Пирогов провів більше півроку.
У Вишні М.І.Пирогов опрацював зібраний ним на фронтах матеріал. Результатом його нелегкої праці стала трилогія з воєнно-польової хірургії: «Основи загальної воєнно-польової хірургії»(1865), «Звіт про відвідування воєнно-санітарних установ в Німеччині, Лотарингії і Ельзасі у 1870 році» (1871), «Воєнно-лікарська справа і приватна допомога на театрі війни у Болгарії і в тилу діючої армії в 1877-1878 рр.» (1879).
У Вишні дні М.І.Пирогова були заповнені різноманітною діяльністю. Він постійно займався лікувальною практикою. Приймальня і кабінет М.І.Пирогова знаходились у будинку, на території садиби розмістилися лікарня і операційна. А хворі - по сільських хатах, у клунях, у корчмі.
Проживаючи у Вишні, М.І.Пирогов вів жваве листування з багатьма вченими, лікарями, студентами, які вивчали медицину. Великий інтерес складає листування М.І.Пирогова з Й.В.Бертенсоном – першим біографом вченого.
У 1879 році М.І.Пирогов почав писати спогади, які назвав «Питання життя. Щоденник старого лікаря». Цей документ містить його теолого-філософські погляди, а також інформацію з приводу господарської діяльності у садибі Вишня.
У травні 1881 року у Москві відбулися урочистості з нагоди 50-річчя наукової і педагогічної діяльності М.І.Пирогова. Запросити його на вшанування до Вишні приїздив професор Московського університету М.В.Скліфосовський.
До Москви М.І.Пирогов приїхав хворим. Лікарі, які його оглянули, прийшли до висновку про онкологічний характер захворювання і наполягали на операції, від якої М.І.Пирогов відмовився. Віденський професор Теодор Більрот, до якого вчений звернувся по консультацію, підтвердив діагноз, але приховав від колеги істину, так як вважав операцію безнадійною. Помер М.І.Пирогов у своєму будинку 23 листопада 1881 року. Його тіло було набальзамоване доктором медицини Д.І.Виводцевим. Поховали М.І.Пирогова у родинній усипальниці, над якою спорудили храм Св. Миколи Чудотворця.
За рік до смерті М.І.Пирогов склав заповіт, згідно якого все майно залишає дружині, а після її смерті воно мало перейти дітям у рівних частинах.
Спадок ділили в 1882 році. При заслуховуванні заповіту вдова О.А.Пирогова відмовляється від своїх прав і, виконуючи волю М.І.Пирогова, бере у своє володіння Вишенський маєток. А синам М.І.Пирогова - Миколі Миколайовичу і Володимиру Миколайовичу виділяються два маєтки - Івча і Строїнці.
Після смерті чоловіка О.А.Пирогова продовжувала жити у Вишні, вела господарство і підтримувала порядок, який був за життя вченого.
У 1901 році вона складає духовний заповіт, згідно якого після її смерті маєток мав перейти до Володимира Миколайовича, а після смерті або відмови останнього - до внучок. Внучки мали право володіти половиною панського будинку. У заповіті також зазначалося, що вона буде строго дотримуватись бажання покійного чоловіка щодо передачі їм маєтку Вишня: «І так, дорогі мої, володійте з часом Вишнею…зберігаючи і утримуючи її в порядку. Мільйонів ваш дід ніколи не мав і не прагнув їх мати, був вищого ідеалу» .
Після смерті О.А.Пирогової господарем маєтку став В.М.Пирогов. Однак у 1904 році він відмовляється від пожиттєвого володіння маєтком Вишня і передає його у необмежену власність Лідії і Олександрі Пироговим.
У 1910 році повною господаркою будинку стала внучка М.І.Пирогова Олександра Миколаївна Гершельман. В ході революції і визвольних змагань будинок і майно родини Пирогових було розграбоване, земля націоналізована.
У 1922 році у колишньому Шереметському маєтку М.І.Пирогова створена сільськогосподарська комуна імені Джона Ріда.
У 1926 році будинок вченого передали дослідній сільськогосподарській станції. З 1936 року тут знаходилась інфекційна лікарня.
9 вересня 1947 року у колишній садибі вченого і хірурга М.І.Пирогова відкрито музей, якому цього року виповнюється 75 років. Він є важливим об’єктом регіонального і міжнародного туризму.
Підготувала Марія Юкальчук, старший науковий співробітник відділу науково-експозиційної та екскурсійної роботи музею, заслужений працівник культури України
|